Звичайно, кожен християнин повинен пам’ятати про те, що його життя – це підготовка до вічності. А тому, не можна опускати рук. Не можна стояти на місці. Не можна зупинятися надовго. Однак, акцентуватися він повинен не тільки на тваринному страху пекельних мук і вічних страждань, а навпаки – на тому, що життя з без Бога це вже саме по собі є страждання. А створені ми для щастя, для максимального блаженного перебування у цьому світі самі з собою, з ближніми та з Богом.