Віруюча людина робить добру справу «заради Бога», тому, що це відповідає її внутрішнім переконанням і природнім устремлінням душі. Невіруючі люди роблять це, найчастіше, для того, щоб отримати з цього зиск чи, принаймні, щоб це добро колись до них повернулося. Отже, для того, щоб ми могли відчути себе у повній мірі оновленими і отримали максимальну користь від того добра, яке ми чинимо ближнім, маємо кожного разу чесно шукати відповідати собі, чим ми керуємося, коли беремося за нову справу.