Коли хтось перестає розрізняти головне: справжню віру та особисті стосунки з Богом від нафантазованого та цілком синтетичного марновірства, немає сумнівів у тому, що вже зовсім скоро він перестане правильно розуміти й себе та своє місце в цьому світі. Часто можна помітити, як люди замість того, щоб соромитися своїх вчинків чи навіть зовнішнього вигляду, виставляють їх на показ, наче якусь цінну річ або заслугу, в той час, коли соромляться та не цінують того, чим варто пишатися. При чому, робиться це абсолютно несвідомо.