Українська волелюбність як частина національної ідеї

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 100%
 
Душу, тіло ми положимъ 
За свою свободу 
И покажемъ, що ми браття 
Козацького роду. 
Гей-гей, браття миле, 
Нумо братися за діло! 
Гей-гей пора встати, 
Пора волю добувати!

Гімн України 1863 р.

Солодкою, неймовірно солодкою є свобода, бо за неї, буває, легко віддають не тільки багатство, не тільки здоров'я, а навіть саме життя.

Метелей Смотрицький

Гімн України вперше був опублікований в 1863 році, так, тоді він дещо відрізнявся він сучасного гімну, але суть не змінилася, пройшло більше півтора сторіччя, а й досі слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» є актуальними, українські герої, як і сто років назад, віддають свої життя для здобуття свободи рідного краю. Чому саме ми,  українці, так прагнемо здобути свободу, про  яку деякі знають лице з історичних книжок та народного фольклору. Чому наш східний сусід завжди прагнув мати вождя і поклонятися йому, а ми навпаки, як писали дослідники української історії за часів Київської русі і до сьогодні готові були будь-якої миті дати відсіч загарбник очі і не дати нікому себе поневолити. Кріпосне право в Україну прийшло від Московщини, після об’єднання з Росією, не скорилися українці і поляками, тут завжди домінував дух козацької вольниці.

І в теперішній час, ми бачимо приклад козацького духу в серцях кожного чоловіка, який за рідну землю, кохану родину готовий положити тіло й душу. Саме теперішні події описані в гімні України і ми бачимо своїми очима цей приклад.

Задаю собі питання, чому так, чому саме ми, українці, все ніяк не можемо здобути свободу і коли ж ми запануємо у своїй сторонці?

Свою статтю я розпочала навмисне з роздумів на тему волелюбність українців, тому що тема лютневого випуску журналу якраз є "Українська ментальність". А така риса, як волелюбність є чи не найголовніша риса української нації.

Отже по порядку, давайте розберемося що ж таке ментальність, як ми розуміємо це поняття?

Ментальність – це глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, що вміщує і несвідоме; це і сукупність готовностей, установ та нахилів індивіда чи соціальної групи діяти, мислити, відчувати та сприймати світ певною мірою.

Ментальність - насамперед історія нації, в рисах характеру, світосприйнятті, в фольклорі, не та історія, яка переписувалася декілька разів, яка була написана з точки зору автора історичного опису, а саме те приховане історичне минуле, що стало частиною значної більшості українців, те що прийшло з материнським молоком.

Якщо почитати відомих і не зовсім українських філософів, психологів, істориків про те, які є ми є українці, то знайдемо - чуйні, сердечні, чутливі і насамперед волелюбні мрійники й романтики, які люблять свій край, землю, поважають свій рід.

 «Воля або смерть», клич Української Повстанської Армії, героїзм, «або здобудемо волю або загинемо у боротьбі за неї».

Волелюбність, непокора та бажана незалежність прийшла до нас від наших пращурів. Історики пишуть про домінування духу козацької вольниці в Україні, часом цей дух дрімає, але цей дух в нашому підсвідомому, експериментально підтверджений факт, існування реактивного супротиву, що коли людині щось загрожує, утиск свободи приводить до посилення відкинутих альтернатив, тобто це приводить до "ефекту бумерангу", на заборону людина реагує спротивом. Українці - бунтарі за своєю природою, виходячи за рамки індивідуального «Я», коли переважає почуття солідарності, висловлюють протест проти світу рабів і панів. Тривале безсилля призводить до озлоблення, а бунт, навпаки, зламує влаштоване людиною буття і допомагає вийти за його межі: бунтуючи людина протестує проти зазіхань на себе, бореться за цілісність своєї особистості, прагне змусити поважати себе.

В статті я дещо ототожнюю поняття воля і свобода, саме тому, що в контексті українського історичного дискурсу ці поняття в деяких аспектах зливаються, свобода, воля, самовілля. На мій погляд саме ця риса української ментальності бере витоки за часів козацтва. Козаки цінували понад усе свободу, яку називали воля, демократичний устрій Запорізький Сечі, головний доказ козацької моралі. Козаками називали тих, хто "холопства не витримали і пішли в козаки" (Богдан Хмельницький). До лав козаків вступали найсміливіші, наймужніші, найшляхетніші люди, які витримували труднощі військового життя, далеких походів, прирікаючи себе на ризик і смерть. В наш час, коли нависла загроза, почалася війна, прокинувся козацький дух сильної статі українців, та і не тільки, багато жінок також пішли добвольцями, медсестрами, волонтерами, допомагати військовим на війні і в тилу.

Що таке є, це солодке слово свобода?

Свобода є фундаментальною характеристикою людського існування, оскільки свобода не те, чим володіють люди, а те, чим вони є за своєю суттю. Як універсальна характеристика людського буття, свобода стосується здатності людини обирати своє буття та керувати ним і безпосередньо пов'язана з відчуттям залежності, відчуження та відповідальності.

Спробуємо співвіднести психологічне поняття "психологія Свободи", яке, насамперед відноситься до поняття свободи однієї людини до психології нації.

Нравится статья?




Поняття свободи розділяють на позитивне значення свободи, це свобода для …, та негативне, свобода від ...

Свобода «від ...». У прагненні бути вільним «від» будь-якої залежності людина переслідує більш-менш усвідомлювану мету звільнитися «від» чогось у самому собі або «від» негативного впливу зовнішніх умов, несприятливих зовнішніх умов діяльності, інших людей. Схильність людини шукати корінь своїх негараздів у непорядності ворогів, в обставинах що склалися, а не в своїй пасивності, роз'єднаності і деколи невмінні чи небажанні об'єднатися, в неорганізованості, невмінні визначити пріоритети, бездіяльності і лінивстві. Свобода для українця тривалий час розумілася, як свобода від зовнішнього впливу, фактично вільною Україна до 1991 року була всього один рік за часів Богдана Хмельницького, але якщо дивитися глибше, саме позитивне значення свободи, як свобода для, є головним показником прагнень нації, які закодовані в волелюбстві і бажанні здобути волю.

Отже, свобода «для…», поставимо собі таке питання: для чого нам свобода?

На думку німецького психолога та філософа Карла Ясперса, людина завжди є щось більше, ніж те, що знає про себе. Людина може змінити себе через свободу. Людина – не тільки існування, але і якась можливість, що дарується їй свободою. Свобода виражається в можливості вибирати своє ставлення до даної ситуації. Таким чином, поняття свободи зводиться до відношення суб'єкта до незалежного від нього оточення. Об'єктивна ситуація не сама по собі обмежує або пригнічує свободу, а лише в тій мірі, в якій вона переживається як обмеження. Оскільки перешкода визначається тим, чого ми хочемо, досить відмовитися від свого прагнення, і дана ситуація перестає бути перешкодою. Завдання полягає не в тому, щоб змінити світ, а в тому, щоб змінити своє ставлення до нього. Людина, за формулою французького філософа Жана Поля Сартра, «засуджена бути вільною». Сенс свободи індивідуальний, припускає позитивний результат, до якого людина приходить у процесі подолання перешкод і, подібно таємниці, відкривається не відразу: деколи людина йде до нього довго через сумніви, кризи, інсайти. Можливо так і в контексті вільної нації, будь-яка криза об’єднує народ в боротьбі за цілісність і незалежність, якщо судилося бути вільними, то й через 100 років ми продовжуємо боротьбу.

При аналізі особливостей пізнання людиною власної свободи і її переживання німецький психоаналітик, один з засновників неофрейдизма Еріх Фромм дещо по іншому визначає двоїсту природу свободи: вона може бути негативною у випадку, коли індивід, звільнившись від «первинних уз», не виносить почуттів самотності і невизначеності, біжить від них і, отже, біжить від себе, від свободи. Свобода «для ...» проявляється в умовах спонтанності - завдяки їй людина реалізує своє «Я» і «зливається» з миром. Це досягається не лише зусиллями мислення, а й шляхом активного прояву всіх емоційних можливостей. «Позитивна свобода полягає в спонтанній активності всієї цілісної особистості людини».

Виходячи з цих визначень, можемо сформулювати двоїсту природу свободи нації. Негативна у випадку, коли ми розрізнені, не маємо однієї спільної ідеї, або мети, відторгаємо українське, натомість більше заглиблюємося в чужу культуру і цінності, адже й там ми чужі. Та позитивна - звільнення від невизначеності хто ми є, найбільше прагнення нації це намагання жити своїми традиціями, знати історію свого народу, відчувати хто ми є, не жовто-блакитними стрічками, а ментально, зливатися з миром, таким рідним, «з тих пісень, що співала нам мати», пробудити національну гідність є першим і визначним кроком до позитивної свободи особистості та свободи нації.

Цілісність, соборність нації - це провідний соціальний аспект жити по волі і на волі. Не дарма про Україну пишуть, як про неньку і символічно ми уявляємо її, як дівчину, жінку, мати. Місія соборності, місія прадавньої вольниці нашого дитинства, образ якого невід'ємний від материнської хати, батьківської землі, рідного гнізда. Історично так склалося, що Україна має роздвоєність між Сходом і Заходом, дослідники вважають, що в жителів України два різні менталітети. Один – із демократичними козацькими традиціями, інший – промосковський, з його своєрідною мораллю й культом сильної руки. Доки ми цього не усвідомимо, не буде соборною Україною, набагато правильніше доповнювати один одного, а не протипоставляти, намагаючись знайти сенс. Це і є демократія, ми, українці ні за яких умов ментально не сприймали іншого устрою крім демократичного, і не сприймаємо інших засад, окрім демократичних. Це те, як можна охарактеризувати демократичний стан козацьких часів, так, усі козаки на Січі вважалися рівними, їх рід, походження не бралися до уваги, всі були товаришами. На раді старшина складала низький поклін черні на знак того, що вона вийшла з рядового козацтва і тільки завдяки перебуванню в його лавах набула відповідного статусу. Кожний козак завдяки своїм зусиллям і здібностям міг стати старшиною («Терпи, козаче, отаманом будеш»).

Сохранить себе или поделиться с друзьями?




Україна – це, насамперед, люди, це ми, держава починається з нас, якими будемо ми, такою буде і Україна, вільними чи залежними, сильними чи слабкими, мудрими та освіченими чи дурнями. Національна українська ідея – це духовна концепція національної свідомості, розуміння народом сенсу свого існування, це концентрований вираз стратегічної мети, головних пріоритетів нації на осяжне майбутнє. Складові національної ідеї - мова, культура, світогляд, духовність, традиції, мораль. Без такої ідеї рух держави стає багатоцільовим, більше того - безцільним - не зрозуміло куди і для чого рухаємося.

До закінчення статтю підведу словами видатного політика, президента, який очолював США під час світової кризи та Другої світової війни, так 6 січня 1941 року Франклін Рузвельт в своїй промові, на початку світової війни, коли агресія охопила велику частину світу, сказав:

«... Ми сподіваємося створити світ, заснований на чотирьох основних людських свободах. Перша - це свобода слова і висловлювань - всюди в світі. Друга - це свобода кожної людини поклонятися Богу тим способом, який він сам обирає - всюди в світі. Третя - це свобода від потреби ... всюди в світі. Четверта - свобода від страху ... всюди в світі ».

Якщо перша і друга свобода людини нами досягнута, то свободу від потреби і свободу від страху нам ще треба добути.

Нам є до чого прагнути…

Вікторія Василенко,
психоаналітик,
м.Київ.

Хотите первыми узнавать о полезных и интересных статьях на сайте?





или получать уведомления на электронную почту?