Національна самосвідомість: комплекс меншовартості чи український патріотизм?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 97%

Багатьох українських міліціонерів і військових, які після анексії Криму російським режимом у 2014 році перейшли на його бік, ошелешили трьома «сюрпризами»: по-перше, в особових справах їм записали – «схильний до зради Батьківщини», по-друге, звільнили з силових структур, по-третє, видали російські паспорти з не кримською пропискою.

З нових кримських реалій

 

Росіяни українського походження за часів нової національної політики російського режиму вимушені масово змінювати свою національність із «українців» на «росіян».

З нових російських демографічних реалій

 

У моєму сердечному відчутті немає місця для російсько-українського конфлікту, і, якщо, спаси нас Бог, дійшло б до краю, можу сказати: ніколи, ні за яких обставин, ні сам я не піду, ні синів своїх не пущу на російсько-українську сутичку, – як би не тягнули нас до неї божевільні голови.

Олександр Солженіцин, письменник – совість російської нації.
Квітень 1981. З листа Конференції з російсько-українських стосунків у Торонто і Гарвардському Українському Дослідниц. Інституту: http://www.rg.ru/2014/05/16/solzhenitsyn.html
 

Росія – це країна, яка з усіх держав на Землі здатна нанести Україні найбільшу втрату. Маючи вічну дружбу з нею, Україна може не боятися всього світу. Я абсолютно переконаний, що кожний українець повинен прагнути до вічної вірної дружби з Росією, однак, особливо підкреслюю, що процес цей повинен бути взаємним, так само треба ставитися до України.

…Завершуючи цей екскурс у минуле, хочу наголосити: саме з петровських і єкатерининських часів ішов розгорнутий наступ на національне життя, національні прагнення народів імперії. Більшовизм тільки по-єзуїтські продовжив це гноблення.

Не вийшло, в українського народу виявилося достатньо духовних і фізичних сил устояти. Отже і тепер повинно вистачити сил, мудрості й такту, аби достойно відродити культурне життя у власній державі. Життя, що нікого не принижує, гідне народу і людини. Згадаймо пророцтва Тараса Шевченка про рівноправну Україну у великій, вільній і новій сім`ї народів. Україну з її великою безсмертною душею – у колі народів Європи і планети. І у вічній непорушній братній дружбі з Росією.

Федір Моргун,
  український агроеколог, державний діяч, патріот-публіцист.
«Переорані покоління»

 

Ніхто з нас не зробить нації, поки ми самі нацією не схочемо бути.

В’ячеслав Липинський,
 український історик, філософ, публіцист

 

Історики, письменники, поети, працівники культури – духовна та інтелектуальна еліта України – повинні зробити все, щоб відродити в серцях сьогоднішніх молодих українців той патріотичний дух, який панував серед лицарів запорізького козацтва і всього нашого народу. Треба якомога швидше допомогти молоді усвідомити, що саме нація була, є й буде головним чинником всесвітньо-історичного прогресу (підкреслено мною. – В.М.). Українська національна ідея є провідною об`єднавчою силою у формуванні української держави, української культури і мови.

Федір Моргун,
український агроеколог, державний діяч, патріот-публіцист.
«Куди йдеш, Україно?»
 

 

Нравится статья?




Як швидко Василя ми Симоненка*

забули – Батьківщина в нас одна!

Її не вибирають, як і неньку,

що нас народжує, дає нам імена…

Й коли військові не повірили присязі,

купившись на сусіда бреханину,

їм росіяни записали зразу:

«Ці типи схильні зрадить Батьківщину».

Вони в Криму лишились без роботи

і паспорти отримали російські:

то ж вчать мігранти росреспублік мови,

хто зневажав недавно українську.

Колись Піддубному вписали – «росіянин»,

а він у паспорті поправив – «українець»!

І хоча довго його в «органи» тягали –

але не здався наш Іван, борець-сміливець!

В Росії мор сьогодні в документах

українців діаспори – гріх.

У Гоголя збирали душі мертвих,

а ми вбиваєм націю в живих (?!).

Так, пресинг влади і роботодавців

примусить й біса хутко «полюбити».

Я ще б одного запису лякався:

про «схильність укрів й націю зганьбити»…

Що ж росіянам путнім** побажати?

Дурний зразок щоб наслідків не дав:

Японії, Китаю (…)*** – і думки про не мати

захоплення земель і геноциду росіян.

А нам усім – помовчати нарешті,

і змій розбрату теж нехай вщухає…

Почуймо люди – молить глас поетів –

про що Вкраїна з Богом розмовляє...

Сохранить себе или поделиться с друзьями?




 

* Йдеться про твори українського поета-патріота Василя Симоненка з Полтавщини, якому в 2015 виповнилося б 80 років.

** Путній (на рус. яз. – путный, путевый) на відміну від безпутного (непутевого) – позитивний, заслуговує на повагу, справжній. (Наприклад: «Путній командир у бою завжди з бійцями». – Яків Баш, Дніпровські зорі, 1953, с. 70); за даними російських соціологів число громадян, що відкрито не підтримують війну з Україною, складає поки що біля 20 %. В атмосфері гнітючої нудьги, після вбивства Бориса Нємцова 27 лютого 2015 р. (яке співпало – чи випадково? – з «днем сил спецоперацій», уведеного режимом з нагоди анексії Криму), один з російських депутатів із гіркотою зауважив, що сучасні росіяни діляться на дві групи – представників «п`ятої колони» та чеховської «палати № 6».

*** (…) У дужках закодовані також інші країни Азії та Європи, що мали або мають до Росії територіальні претензії. 

Володимир Моргун,
кандидат психологічних наук,
професор,
м.Полтава
                                                                                                                          Моргун В. Україна і Майдан. Вірші скорботи та надії. 3-є вид. Полтава, 2015. С. 23-25

Хотите первыми узнавать о полезных и интересных статьях на сайте?





или получать уведомления на электронную почту?