Повернення на "мирні рельси"

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 78%

За два роки військових дій на сході України, мені як практичному психологу, який працює з учасниками АТО та членами їх родин довелося бачити різні ситуації та випадки.  Психологічна травма після участі у бойових діях вона як туман, який стоїть перед початком теплого сонячного ранку, вона проявляється так по-різному і так несподівано. Дає про себе знати, тоді коли вже зажили та не кровоточать рани на тілі.

Процес психологічної реабілітації процес тривалий, багатоступеневий  і його успіх залежить в першу чергу від кількох основних факторів:

- Як суспільство та рідні сприймає військовослужбовця;

- Наскільки швидко і якісно людини почали надавати психологічну допомогу;

- Бажання людини працювати з наслідками психологічної травми;

В досвіді роботи військових психологів Армії Ізраїлю, є таке правило,  - не дайте людині переспати з травмою. Що це означає?  Це означає,  що до того як людина засне після травмуючої події, з нею має попрацювати фахівець-психолог і надати необхідну психологічну допомогу, щоб психіка людини адаптувалася  і не зациклювалася на неприємних відчуттях. 

В своїй практиці мені доводиться стикатися  з випадками, коли психологічну допомогу та терапію військовим не надавали по кілька місяців і більше. Саме тоді маємо говорити про складі випадки, коли робота психолога має бути розтягнута в часі і він разом з клієнтом поринає у своєрідну подорож відновлення спокою та рівноваги.

В виданні  «Сила життя»/Force_of_life» - видання  про 12 героїв  Кіровоградської області, які пройшли пекло війни, наша команда розповідає та описує історії людей, які повернулися з війни і душею і тілом.

Ось що хлопці розповідають та діляться тим, що саме їм допомогло повернутися до мирного життя. Тож наведу кілька цитат: так Вадим Довгорук, в тратив на війні руку та дві ноги, говорить так: - «Я з самого початку відмовився від допомоги спеціалістів-психологів. Я вважав, що вона мені не потрібна. Мабуть, те що я сам собі допоміг психологічно реабілітуватися, не здатися, не піти в себе, і підштовхнуло мене на вибір майбутньої професії». Зараз Вадим навчається на спеціальності практична психологія.

Про свій досвід повернення говорить і Роман Засядьвовк – тепер вже демобілізований учасник АТО та голова села великого селища. «Природа матінка нас рятує, - говорить Роман, - Я зі своїми друзями пішов у  туристичний похід. Це був сплав на катамаранах, ми пливли близько  120 кілометрів. Я природо любитель тому отримав море задоволення. Це і була моя реабілітація».

Юрій Матвієнко, зараз вже посміхається і легко згадує, те що йому довелося пройти. Взимку 2015 року він втратив око в бою під Дебальцево та отримав численні осколкові поранення. Про свою реабілітацію каже так: - Допомога психолога дуже потрібна тим хто повернувся з війни. Шкода, що багато хто цього не розуміє, вважаючи психологів «мозгоправами», але саме психологи допомагають нам ясніше побачити свої проблеми, заглянути в очі своїм страхам та відшукати вихід. Саме психологи допомагають повернутися до нормального життя та не накоїти дурниць через стреси. Кожен бій, кожне поранення, контузія чи смерть побратима залишають слід на нашій психіці. Ми повинні справлятися з цим навантаженням, бо інакше можна з глузду з’їхати.

Дмитро Слюта, демобілізований учасник АТО,  теж натерпівся:  важкі бої, поранення, кома. Так Дмитро говорить по своє повернення: « У зв’язку з тим, що я  бачив на війні у мене порушилась психіка. Її треба було відновити. Деякі можуть впоратися самостійно (хоча це важко), а мені психологічна підтримка з боку спеціалістів була вкрай необхідною. Після війни я став більш гарячкуватим і буйним. Ми були в зоні АТО, а не на дискотеці чи в парку прогулювалися. Ми були на війні, жили в землянках по три місяці. Приїхали на позицію, стали на тому клаптику землі, вирили собі окоп чи бліндаж, накрили його дерев’яними колодами – і в тій ямі ночували. Холод, мороз … Часті мінометні обстріли, ці звуки забути не можливо. Ти в когось стріляв, твої друзі на очах гинули. На мирній території від цього треба було відійти. Таке не забувається. Тому психологи мені пояснювали, що саме відбувається, щоб я не закрився у  собі. Вони заново вчили жити і спілкуватися з людьми. Мій успіх в тому, що я адаптувався до життя на мирній території, адекватно себе повожу».

Олександру Ципарському  з позивним «Розвідка» - пригадує, як в перші дні було важко адаптуватися до мирного життя. Особливо коли прокидався вранці, а в руках немає автомата в повній бойовій готовності. "- Я навіть в курйозну ситуацію потрапив. Ішов містом і почув вихлоп від вибуху, - говорить Олександр.  – Поруч дівчина якась йшла, тож не роздумуючи практично втис її в стіну, прикривши собою, аж поки не зрозумів, що то звичайний салют. Звичайно, я їй все пояснив потім, ми посміялися, але й досі де б не був, шукаю очима безпечне місце, де можна буде сховатися від терористичного акту  чи чогось подібного. Повернутися до мирного життя допомогли і психологи і близькі люди".

Євгеній Шкваренко, це зараз він працює в поліції. А тоді після повернення з АТО він хотів морально фізичного відпочинку, думав про повернення до мирного життя. Однак, як виявилося пізніше, йому знадобилася підтримка. "- Спочатку не думав, що мені потрібна стороння допомога. Все було добре, я побачив друзів, відпочив. Потім пройшов місяць і я почав думати що моє життя не складається… Ніби ступор настав", - говорить Євген. У цей період із сільської ради почали запрошувати на свята, концерти, зустрічі. Власне, вони і витягнули хлопця із чотирьох стін. "– Такі зустрічі реабілітують. Діти заряджають своєю допитливістю, енергією. Потім мені запропонували посаду радника голови Кіровоградської райдержадміністрації з питань учасників АТО. Там познайомився із хорошими людьми, які вивели мене із пригніченого стану. Пізніше звернувся за порадою психолога. І я зрозумів, що мені потрібно чого я хочу від життя, головне, що був постійно при увазі, тоді відчувається, що людина потрібна".

Скільки людей, скільки й історій повернення. Ці історії, ще один доказ того, до кожного  в реабілітації після участі в бойових діях має бути індивідуальний підхід. Кожен знаходить щось своє, щоб стати на «мирні рельси». А ми як спеціалісти психологи маємо допомогти знайти людині те, що дає їм натхнення на відновлення та повернення. 

Анна Колєва,
практичний психолог,
супервізор в ГО "Центр Ком-Пас",
м.Кіровоград