Як у дітей формується образ героя і героїчної поведінки?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 70%

Як у дітей формується образ героя? Чи можна створити цей образ у дитини штучно? Хто є героєм для дітей в Україні сьогодні? Ці запитання привели мене до Ірини Срібної – дитячого психіатра, психотерапевта психоневрологічної обласної лікарні (м.Тернопіль). 

Д.О: Пані Ірино, розкажіть яким чином всвідомості дітей формується образ героя та антигероя?

Ірина Срібна: Фактично поняття героя, геройства і взагалі формування цього образу починається дуже рано, десь зпівтора річного віку. До цього, як правило, у дитини вже виникають довірливі стосунки з якоюсь значимою особою – батьками чи іншим дорослим в оточенні. Ця людина являється безперечним авторитетом для дитини і те, які цінності, відношення до подій, моделі поведінки вона носить в собі – те і є визначальним при формуванні образа героя в дитячій психіці.

Цей вплив сім’ї, найближчого оточення дитини – визначальний і перекривається десь аж в підлітковому віці. Звісно школа та однолітки теж мають значення, але визначальним залишається те, як значимі дорослі відносяться до подій, травм, відповідають на запитання, демонструють заявлені цінності власною поведінкою. 

Д.О: Я правильно зрозуміла Вас, що батьки мають цілеспрямовано формувати відповідне середовище, створювати чи корегувати власну поведінку, щоб виховати в дітях бажані риси, заданий образ героя та прийнятної поведінки?

Ірина Срібна: Діти тонко відчувають емоційний посил, мислять емоціями і відчувають реальність. Можна мільйон раз говорити, як треба себе поводити, до чого прагнути. Але якщо мама буде ходити на червоне світло, знецінювати школу, не поважати сусідів, то дитина, знаючи правила, все ж буде робити як мама. Не можна змусити дитину читати книжки, цінувати здоровий спосіб життя, якщо батьки не читають книжок і в реальності знецінюють фізичну активність та правильне харчування.

Звісно моделі поведінки з мультиків, фільмів, комп’ютерних ігор теж мають вплив на формування образу героя, але значно менший, ніж модель поведінки, затверджена батьками. Якщо мама каже, що це хороший мультик, то дитина і буде його дивитися. Що ми насправді вкладаємо в своє відношення до героїв, так дитина і буде їх сприймати. Саме ми, значимі для дитини дорослі формуємо середовище для розвитку своєї дитини і задаємо відношення до тих чи інших подій, оцінюємо, тим самим закладаємо характер, мотиви, цінності, і в решті поведінку своїх дітей. Що ми читаємо, що ми дивимося, що реально робимо те і будуть повторювати наші діти.

Середовище в якому дитина виховується має бути максимально природним, справжнім, дійсно прийнятним в цій сім’ї. Інакше у дитини виникне дисонанс, невідповідність у психіці, що спричинить внутрішній конфлікт, розлад. Природня задача психіки при цьому – вийти з цього некомфортного стану, а значить дитина відкине один з варіантів відношення чи поведінки, як нежиттєздатний, на свій розсуд. Найкраще щирість і правда. Тоді наслідування понять добра і зла, справжнього відношення, засвоєних цінностей, моделей поведінки та образа героя і антигероя відбудеться автоматично. І в першу чергу батьки повинні виховати в собі те, що хочуть виховати в дитини!

Згадала, як мій племінник якось прийшов з садочку і плаче. Я його запитую: «Чого ти плачеш?» Виявилося, що він з якимось хлопчиком в садочку обговорював, що його тато інколи допомагає мамі помити посуд. Хлопчик сказав, що це абсолютно не чоловіча робота, значить його тато – ганчірка. Бачите, як в різних сім’ях суттєво можуть відрізнятися цінності та представляється різний образ героїчної, чоловічої поведінки. Чоловік може залишатися чоловіком і якщо допоможе своїй дружині.

Д.О: З якими проблемами найбільше звертаються батьки дітей зараз?

Ірина Срібна: Найбільше з негативними наслідками перенавантаження дітей. Сьогодні батьки активно взялися за розвиток інтелекту у нащадків. Але у дітей в першу чергу має розвиватися емоційна сфера, а це відбувається через гру, спілкування з однолітками,заняттями в різних гуртках.

Сьогодні спостерігала картину в книжковому магазині - бабуся вибирала книжку для внучки 1.5 року. І все б нічого, але вона вперто шукала «книжку з завданнями» і обурювалася що їй пропонують збірник казок. Завдання батьків не створювати абсолютний світ для дитини а навпаки – вчити її давати собі раду в реальному. Виставляючи в центр сім’ї дитину і лише її потреби батьки тим самим «знімають з себе» відповідальність, бо дитина не може керувати, вона не має на це ні досвіду ні можливостей, це завеликий для неї тягар. Чомусь коли призначають керівника на підприємство то цінують його досвід і вміння вирішувати складні ситуації. Сім’я це також «завод», і призначити директором найменшого, найслабшого тут називається «любити». Часто повторюю батькам: «Любов –  не вседозволеність, це зовсім різні речі».

Чого варте вміння назвати фараонів до 15 коліна чи читати в 3 роки, якщо інші навики – спілкування, вирішення конфлікту, емоційне мислення, засвоєння рольової поведінки – загальмовані, а дитина нещасна?

Зараз спостерігається тенденція до психосоматичних розладів у дітей, коли тіло дитини дає знати про інші психологічні чи психічні проблеми. Спілкування обмежується, діти замикаються у своєму світі. Вони ніби й грають в ігри, але емоції не знаходять достатнього виходу, часто дітям заборонять виявляти свої емоції бурхливо, природньо. Але тіло невіддільне від психікиі якщо дитина пограла в футбол у дворі, то її адреналін спалюється м’язами, при грі в ту ж гру, в комп’ютерній її версії – то енергія, гормональні сплески, бажання розділити командний результат з друзями – витісняються в нерви і хвороби – енурези, алергії, головні болі. Більшості цих проблем не було б якби дитина нормально гралася і спілкувалася, а для того, щоб дитина одужала, достатньо організувати дворові ігри, компанію чи час для цього!

Нравится статья?




Д.О: Що може допомогти батькам знайти ті образи добра і зла, хорошої і поганої моделі поведінки, героїв та антигероїв?

Ірина Срібна: Дітям треба пояснювати життя, але на відповідному віку рівні. Вони дуже чітко відчувають реальність в полярності: є чорне та біле, ворог або герой. Немає півтонів, немає сірого. Пояснюйте ту чи іншу модель поведінки з цієї позиції: чому це добре, а це погано. Вже у шкільному віці дитина прийде і запитає як узгодити в собі суперечливі дані про поведінку когось, це означає що вона готова зрозуміти неоднозначність, умовність якогось положення. 

Хороше джерело, що може допомогти дітям засвоїти базові моделі поведінки, образи героїв та антигероїв є автентичні казки, що містять нашу пам’ять, близькі нам архетипи, глибокі і рідні образи. В казках все чітко – є добро і зло, чіткі посили, зрозумілі архетипи, що дуже важливо.

Мультики сьогодні є невід’ємною частиною життя кожної дитини. І майже в усіх них є сюжет, де також відбувається боротьба зі злом. Вони можуть здаватися нам складними для дитячого сприйняття, але треба враховувати, що зараз діти живуть в інакшому світі, ніж росли ми. І тому слід питати в самих дітей, як їм цей мультик, що вони розуміють з нього, що їм подобається тут.

Д.О: Деякі мами вважають, що дітям не можна дивитися мультики чи читати казку зі сценами насилля, поганим кінцем, керуючись намаганням захистити психіку дитини.

Ірина Срібна: Дорослі дивляться на це за свого боку. Мама яка боїться кривавого фіналу казки, ймовірно пережила утрату і має досвід, що це боляче. Дитина того досвіду не має і дивиться значно простіше, вони сприймають це як покарання зла, а не спонукання до дії. Зло має бути покаране, а боротьба зі злом може бути кривавою. В дітей інше мислення. Батьки знають, що відчуває дитина, забуваючи спитати про це в неї самої. Переживання у батьків та дітей - різні. Дитину може щось травмувати, а мама думає, що це дурня і навпаки намагається вберегти від сцени насилля в казці, а дитину це не травмує, а створює повноцінну картину світу в його полярності, що дуже важливо для психічного здоров’я дитини. Не треба фантазувати і домислювати за дитину, запитайте у неї самої, що вона відчуває при цьому.

Сохранить себе или поделиться с друзьями?




Д.О: Герой, це ж образ бажаного, до чого потрібно прагнути. Кого зараз прагнуть наслідувати діти?

Ірина Срібна: Зараз дуже чітко оформився образ героя – захисника, сильного, мужнього, чоловіка, що забезпечує базову потребу в безпеці. Це дуже добре, бо раніше був такий період, коли змазався чоловічий образ в психіці людини, змішалися чоловічі і жіночі ролі, мами стали маскулінні. Для психічного здоров’я та повноцінного розвитку необхідно, щоб дитина (хлопчик і дівчинка) від’єдналася від мами, пішла в світ, а для цього потрібен альтернативний об’єкт любові – тато чи інший чоловічий образ. Війна чітко поставила межі: чим має займатися жінка, а чим чоловік, мамине завдання любити і приймати, а татове – задавати безпечні рамки поведінки. Кожній дитині потрібні рамки – це безпека і чіткість.

Коли мене питають мами, які самі виховують хлопчиків, як їх виховати чоловіками? Я відповідаю, що жінка не повинна в такій ситуації бути і за маму і за тата, єдине що вона може – бути мамою, а образ тата, чоловіка у них має формувати чоловік. Жінка не може навчити сина чоловічих реакцій, бо вона жінка і її реакції жіночі. Так можна тільки викривити образ жінки у свого сина. Хай чоловічим образом стане батько, тренер в секції, сусід, дядя, будь-який інший чоловік, що підтримає цей бажаний чоловічий образ в психіці дитини.

Д.О: Раніше існувала система, що чітко задавала образ героя в психіці людини, створена Радянським союзом. Що може утворити подібну за корисним смислом систему зараз?

Ірина Срібна: Так, раніше образ героя закладався державною системою: жовтенятка, піонери і т.д. Діти знали, що повинні робити, якак поведінка є хорошою, бажаною, а що є поганим. Вони отримували готові моделі поведінки, що було добре. Зараз, на жаль немає повноцінної системи, яка б задавала образ бажаного героя, відповідно до вікових можливостей та актуальної реальності нашої країни. Насправді в Україні є багато образів героїчної поведінки, як в історії, так і в теперішньому. У нас є спортсмени, науковці, талановиті люди, герої-рятівники, чий спосіб життя чи видатні досягнення могли б стати прикладом для наслідування. Думаю, потрібно помічати таких людей, згадувати та актуалізувати дані про героїв різного плану у дітей, щоб надихатися новими та цінними моделями поведінки. 

Бесіду вела Дарія Орлова

Хотите первыми узнавать о полезных и интересных статьях на сайте?





или получать уведомления на электронную почту?