Бути чи не бути, або Ціна питання про вибір професії від життя до смерті

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 100%
Бажаю Вам успіхів у роботі
та щастя в особистому житті
Із традиційних побажань
 Хто і що вибирає:
ми – професії чи вакансії – нас?

Сьогодні, в період безробіття, часом – престижного, частіше – принизливо-некваліфікованого “заробітчанства” українців за кордоном, проблема вибору професії наче нівелювалася як важлива психологічна проблема. Людина готова зайняти будь-яку вакансію, аби заробити і вижити. До 80 % оптантів (людей, що обирають професію)-абітурієнтів (людей, що обирають професійну освіту) нехтують своїми здібностями, інтересами та нахилами (!?). Можливо, тут спрацьовує відома ілюзія геніальності, мовляв – “талановита людина талановита в усьому”! Втім, таке омріяне сподівання має два обмеження.

По-перше, бувають здібності загальні, а бувають спеціальні [23; 25].

По-друге, чи кожен випускник кожного класу причетний до когорти переможців предметної олімпіади хоча би шкільного рівня? Не важко здогадатися, що більшість майбутніх оптантів-абітурієнтів не належить ні до всебічно обдарованих універсалів, ні до рекордсменів-переможців предметних олімпіад [5; 10; 9; 16; 17; 21; 32].

Ті самі 80 % випускників вишів не працюють за фахом, який отримали після закінчення професійних закладів освіти – не важливо яка, аби – вища (!?). Якщо врахувати 20 % безробітних, то складається така картина. За найкращим розподілом – тільки 20 % випускників вишів обрали їх відповідно до своїх нахилів і працюють за фахом. Решта 60 % – працюють або без урахування нахилів, або не за фахом, або в умовах невідповідності обох чинників вибору робочого місця [1; 6; 8; 19; 33; 36].

Парадокс полягає в тому, що саме “нездібним” оптантам дуже важливо звернути увагу на структуру своїх посередніх здібностей, інтересів і нахилів, бо не знайшовши радості й визнання у випадковій професії, вони ризикують компенсувати їх нестачу алкоголем, наркотиками, сумнівними розвагами тощо і поповнити ряди маргіналів або злочинців [26; 37].

Але навіть за умов дефіциту/відсутності вакансій із будь-якої спеціальності, питання – за яким фахом отримувати професію? – залишається відкритим. Байдуже чи краще все-таки проаналізувати свої здібності, інтереси та нахили? Не випадково З. Фройд вважав, що людина в житті найкращим чином повинна робити дві справи – працювати і кохати! Якщо вже Фройд поставив працю вище кохання, то чи варто її принижувати нам?

Нравится статья?




Автор вирішив перевірити це положення всесвітньо відомого психоаналітика на українських теренах. Спитав 80-річного полтавського дідуся, який за своє довге життя пройшов “і крим, і рим, і мідні труби”:

– Які події Вашої насиченої долі справили на Вас найбільше враження?

Гадав, що відповідь надійде після тривалих роздумів, але помилився, бо дідусь пригадував не довго:

– Найбільше вразили дві події. Перша, коли в отроцтві прийшов батько і звелів припиняти байдикування та шукати роботу. Друга, коли в юності прийшов батько і звелів припиняти гулять із дівчатами та йти свататися!

Як бачимо два незалежних експерти, австрійський і український, на екзистенційне питання людства дали тотожні відповіді (звертаю увагу і на традиційні побажання, взяті епіграфом до цієї праці, які свідчать, що і ми з вами, шановні читачі, не дурніші за Фройда і мудрого полтавського дідуся)!

На важливісь конгруентності (відповідності) професії та темпераменту оптантів вказують дослідження Б.Й. Цуканова [40] і В.В. Рибалки [35], які довели, що неконгруентність між фахом і темпераментом людини загрожує швидким виникненням депресії, серцево-судинними розладами, професійними захворюваньнями.

Для прикладу наведемо гострий випадок із загрозою суїциду. До автора звернулася родина бізнесмена зі скаргою на погрози суїциду доньки, випускниці фізико-математичного класу. Причиною погроз стало наполягання батька обрати сертифікат ЗНО із математики для професії економіста з метою подальшого успадкування його бізнесу. Коли порада стала категоричною вимогою, донька була вимушена висловити бажання піти з життя на рівні гамлетівського питання руба:

–    Або не економіка, або я накладу на себе руки!?

Під час психологічної консультації з нею був проведений зрізовий варіант методики багатовимірного аналізу досягнень оптанта (МБАДО, докладний опис методики подано нижче).

Були виявлені такі досягнення випускниці фізико-математичного класу, як: «редагування шкільної стіннівки», «вірш про кохання», «публікація віршів у газеті», «збірка власних поезій» тощо. Зрозуміло, що досягнення дівчини полягають зовсім не в математично-економічному (?), як хотілося батькові, а в гуманітарно-філологічному профілі!

У розмові з батьком встановлено, що його бізнес має аспект, пов’язаний з «паблік рілейшин» (зв’язки з громадськістю), зокрема – засобами звернень, реклами (у прозаїчній або поетичній формі), який якраз і є конгруентним (відповідним) інтересам, здібностям і нахилам його доньки.

Свідченням життєвої валідності методики стала осіння звістка про те, що випускниця однієї з кращих полтавських шкіл не поповнила трагічний список юначок, які покінчили з життям, а успішно здолала кризу перехідного періоду юнацького віку, пов’язану з вибором професії, і, за згодою батьків, поступила в один із кращих київських університетів на спеціальність… журналістика!

“Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті” (2001) першим своїм завданням ставить “формування особистості і професіонала-патріота України,.. підготовленого до життя і праці у ХХІ столітті” [31, с. 4] (підкреслено автором, – В.М.).

Потенційні можливості сучасної психології взагалі та психології праці зокрема (Р.М. Білоус [2], Н.О. Гончарова [7], Є.В. Єгорова, І.А. Зязюн, В.П. Зінченко, О.М. Ігнатович, Ю.І. Калюжна, Є.О. Климов [12], В.В. Колінько [13], Г.С. Костюк [14], О.С. Кущ [15], Н.І. Літвінова, В.Ф. Моргун [20], П.А. М’ясоїд, Н.Г. Ничкало, Т.М. Пазюченко [34], В.Г. Панок, Л.Г. Перетятько, Н.А. Побірченко, Н.С. Пряжніков, Е.О. Помиткін, В.В. Рибалка, В.В. Синявсь-кий, Ю.А. Трофімов, Б.О. Федоришин, С. Фукуяма, Н.О. Чайкіна, С.Н. Чистя-кова та ін.) дозволяють забезпечити психологічний супровід профорієнтаціїне тільки оптанта (людини, що обирає професію), а й особистості протягом усього її життєвого шляху [30; 37].

Вкажемо, виходячи з багатовимірної періодизації розвитку особистості в онтогенезі, на основні етапи трудового становлення людини в системі вікової профорієнтації (за В.Ф. Моргуном [8; 20; 22]): розвиток різнобічних задатків і здібностей дитини; самообслуговування й ігрова профорієнтація в дошкільному віці; суспільно-корисна праця, профінформація і трудове навчання дітей молодшого шкільного віку; політехнічно-технологічне навчання, виробнича праця і профпропаганда у підлітковому віці; профконсультація (разом з експрес-формувальною діагностикою здібностей), профпідбір і профкваліфікація старшокласників; професійне навчання, профадаптація юнацтва; підвищення кваліфікації, перекваліфікація (зміна) і реорієнтація (повернення у професію) в зрілих віках.

Якщо це так, то профілювання і профорієнтація школярів повинні також стати першочерговим завданням для школи. Психодіагностичними засобами цієї роботи є: “життєві методи” (аналіз біографії, продуктів діяльності тощо); “методи опитування”; “методи тестування” [3; 18; 24; 29; 38; 39].

Розглянемо лонгітюдний (продовжений) варіант однієї з найпотужніших життєвих методик профілювання і профорієнтації, яку запропонував учитель-новатор із м. Реутово (Підмосков’є) І.П. Волков (1990) [4], у модифікації автора, та зрізовий варіант – за автором [27; 28].

Методика багатовимірного аналізу досягнень оптанта:
лонгітюдний варіант для учнівської молоді
(за І.П. Волковим, модифікація В.Ф. Моргуна)

Згідно зі спогадами Ігоря Павловича Волкова, до цієї методики він прийшов випадково. Йому як класному керівникові надокучили скарги вчителів, що учні його класу порушують дисципліну, відволікаються на уроках. Замість негайних каральних заходів, він вирішив вивчити питання більш глибоко. А саме: на що міняють фізику, математику, літературу, історію... учні, коли на відповідних уроках починають відволікатися, займатися не фізикою, математикою, літературою, історією тощо, а тим, що їх цікавить більше?

Результати обстеження виявилися несподіваними для досвідченого вчителя. З’ясувалось, що у списку порушень і відволікань лідирують не тривіальні порушення дисципліни, а оприлюднення один одному своїх... досягнень! І коли у цій ситуації вчитель “наводить дисципліну” і намагається повернути увагу учнів до свого предмету, тоді виникає небажана конфронтація інтересів. Учитель наче демонструє, що учень із його інтересами вчителеві нецікавий, але, водночас, предмет, який викладає учитель, учневі повинен бути цікавим!? Спочатку Волков розгубився, бо:

– якщо піддатися на уроках інтересам учнів, то можна зірвати вивчення кожної навчальної дисципліни;

– якщо ж  проігнорувати інтереси учнів, тоді як бути з особистісним підходом у освіті?

Щоб зняти цю небажану конфронтацію, Волков і запропонував один раз на місяць присвятити виховну годину демонстрації досягнень учнів у класі. Цей простий захід виявився з дуже великим гуманним ефектом: зміщенням акценту із обдарованих учнів (який розшаровує дітей на еліту і “сіреньких”) на обдарування учнів (який піднімає самооцінку і самоповагу кожного учня!).

Потім, коли статистика досягнень накопичилася, виникла ідея покласти їх в основу методики профілювання та профорієнтації школярів. А оскільки ці питання болючі й для батьків, то одну класну годину на місяць вирішили призначати після робочого дня, аби всі бажаючі батьки (або дідусі, бабусі) змогли брати в ній участь.

Автори методики та історія розробки. У спорті є поняття «особистого рекорду». Кожна людина має свої особисті рекорди, але якщо вони «не тягнуть» на рекорди класу, школи, підприємства, держави чи світу, то залишаються, на жаль, поза увагою. Для особи ж вони, оці особисті рекорди в самих різноманітних видах діяльності, дуже важливі. Ним людина віддає вільний час, про них, наприклад, учні говорять один одному, коли розмовляють на уроках у школі, ними часто заповнені перерви між уроками. Отже, можна все це вважати зайвим клопотом, порушеннями дисципліни тощо. Але І.П. Волков [4] вирішив педагогічно очолити цю дитячу активність. Замість покарань за незапрограмовані обговорення досягнень під час уроків він створює методику безтестової профорієнтації учнів, якій присвячує одну виховну годину класного керівника на місяць із запрошенням усіх учнів класу і небайдужих батьків (саме тому вона проводиться після робочого дня ввечері).

На кафедрі психології Полтавського педагогічного університету автор здійснив її модифікацію (по-перше, доповнена і впорядкована схема аналізу досягнень згідно з багатовимірною теорією особистості [22; 29]; по-друге, громіздкий зошит досягнень учнів з відтермінованим їх аналізом замінено на лаконічний бланк досягнень із оперативним аналізом під час запису в бланку, якого вистачає на всі 12 щомісячних досягнень на рік) (див. докл.: [27; 28]). Особлива подяка педагогічному колективу ЗНЗ (зараз навчально-виховне об’єднання “Здоров’я”) № 14 м. Полтави, з учнями якого ця методика була апробована автором вперше.

Автором запропоновано також оперативний зрізовий варіант обстеження учня, яке можуть провести  шкільні психологи, профорієнтатори, приймальні комісії закладів професійної освіти, нарешті – сам випускник або дорослий оптант (див. нижче).

Призначення методики,в основу якої покладено метод аналізу продуктів діяльності, який у свою чергу належить до типу «життєвих методів» (на відміну від чисто вербальних «опитувальних» чи «тестових» методів) психодіагностики, полягає у накопиченні досягнень людини, які вибирає вона сама  і які свідчать про її інтереси та здібності, а разом – про нахили, які пізніше перетворюються на покликання до певної професії.

 Принцип побудови методики. Методика має вигляд опитувальника відкритого типу, відповіді на який аналізуються за певними професіографічними і психографічними параметрами під час розгляду конкретних досягнень оптанта, або документальних свідчень про них.

Сохранить себе или поделиться с друзьями?




Одиниця виміру і надійність результатів.Одиницею виміру нахилів виступає досягнення оптанта в певній галузі людської діяльності. Досягнення не повинно бути розмитим, а виступає конкретним свідченням успіху.

Наприклад: не – «займаюся музикою», а – «склав звітний концерт по класу фортепіано на «добре»; не – «завів цуцика», а – «взяв участь у змаганнях кінологів»; не  – «люблю літературу», а  – «вдався твір з літератури» тощо.

Вибір досягнення свідчить про інтерес, а зміст – про  відповідні здібності.

Надійність забезпечується тим, що, по-перше, досягнення можуть спостерігатися під час аналізу продуктів діяльності та, по-друге, про них свідчать не один, а декілька незалежних експертів (учителі, батьки та ін).

Обгрунтованість методикизабезпечується її відповідністю до теоретичної моделі багатовимірної особистості та професіографічному аналізу людської праці.

Бланк досягнень оптанта.

Інструкція:

По-перше, виберіть ваше основне досягнення за минулий місяць;

по-друге, запишіть коротко у колонку за минулий місяць і проаналізуйте за всіма параметрами і показниками цього досягнення і проставте оцінки у кожну клітинку колонки (зразки заповнення див. нижче на бланку, табл. 1).

Таблиця 1
Бланк досягнень оптанта, що обирає профіль освіти або професію (повний вигляд таблиці, дивіться В.Моргун, К.Сєдих "Делінквентний підліток", с.258).
 (в продовженому варіанті) (+ дані про оптанта)

Показники

(відповідно до

Дата досягнення результату 9.09.2010 17.10.2010

Усього за рік:

12 досягнень

№  досягнення 1 2 ...n

інваріантів структури

особистості)

              Зміст досягнення

 Параметри досягнень

Зв’язала

кофту

Першість у

вело-

змаганнях

  ∑n % 100%
1.Стійкість          захоплення 1.1.Тривалість від початку захоплення (приблизна) 1 рік  3 роки   36 10            

(у роках)

1.2.Тривалість конкретного досягнення (старт-фініш) 1 місяць (1/12 р.) 1 день (1/365 р.)   1,08 0,3

100%

  1.3.Самопрогноз передбачуваної тривалості захоплення все життя (60 р.)

до 20 р.

  322,92 89,7  
2.Потребо- 2.1.Склад- 2.1.1:  складне + +   5 50  
вольові ність 2.1.2:  середнє   3 30 100%
прагнення   2.1.3:  просте   +   2 20  
до високого 2.2. Якість 2.2.1:  якісне +   6 60  
результату   2.2.2:  середнє   2 20 100%
    2.2.3: недбале    2 20  
3.Галузь Природа 3.1: нежива природа +   1 5  
досягнень (І та II) 3.2: жива природа   0 0  
    3.3: техніка +   12 60  
  Суспільство 3.4: знакова система   0 0 100%
    3.5: інші люди   6 30  
  Я сам 3.6: художній образ +   1 5  
    3.7: власна особа     +   1 5  
4. Рівень 4.1.Ініціати- 4.1.1: власна мета +   6 60  
виконання вність 4.1.2: спільна мета +   2 20 100%
    4.1.3: за завданням   2 20  
  4.2. Креати- 4.2.1: творчий   2 20  
  вність 4.2.2: удосконалений  +   2 20 100%
    4.2.3: за зразком + +   6 60  
5. Форма дії 5.1. Моторно-рухова + +   7 46,5  
  5.2. Наочно-спостережлива + +   3 20,1 100%
  5.3. Мовленнєво-розумова   5 33,4  

Процедура аналізу досягнення оптанта. Організація, наприклад, аналізу досягнень учнів у вигляді порад класному керівникові має такі етапи:

1) один раз на місяць проведіть виховну годину не в день, а о 18.00-19.00 год. вечора і запросіть усіх дітей, батьків і вчителів класу (ніякої критики на адресу тих дорослих, хто не прийде);

2) розсадіть усіх, хто де захоче, за «круглим столом», і попросіть дітей коротко (1-2 хв.) назвати своє головне досягнення за минулий місяць (серед кімнати можна поставити столи для показу або самих досягнень, або свідчень про них);

3) діти за допомогою вчителя, батьків чи більш компетентних дорослих у цей час роблять запис на бланку досягнень кожного учня про свої досягнення;

4) після  (під час) виступів дітей можуть брати слово для реплік і питань усі присутні;

5) у кінці навчального року та на закінчення школи всі записи підраховуються, будується їх відсотковий розподіл і отримуємо профіль нахилів випускника;

6) відповідно до профілю підбирається основна й додаткові професії (з урахування змісту, рівнів і форм реалізації діяльності).

Обробка і якісний аналіз результатів. Методика настільки проста, що може проводитися індивідуально (самим підлітком) або у сім'ї (кимось із родичів), але максимальний виховний і взаємовиховний ефект досягається у колективній роботі всього класу.

Приклад  оперативного  професіографічного  аналізу  досягнення  учня. Припустимо, що дівчинка зв'язала кофтину і вважає це своїм досягненням за вересень (див. вище бланк у таблиці 1, графа 1).

Як бачимо на бланку, «стійкість захоплення» характеризується тим, що дівчина почала в'язати рік тому, зв'язала кофтину за 1-н місяць, не збирається кидати це захоплення. «Складність, якість» характеризуються високими показниками: складне в’язання зроблене дуже якісно. Кофтину слід записати у «галузь досягнень» «людина-предмет». «Рівень виконання» характеризує ініціативність дівчини (вона сама поставила за мету зв'язати кофтину), але зробила це за зразком (з модного журналу). «Форма дії»: в'язання вимагає перш

за все точної моторно-рухової координації пальців рук та уважного спостереження.

За кожен рік «Бланк досягнень учня» підшивається до особової справи школяра, а копія видається самій дитині. В кінці року заповнюється підсумкова графа, а під час вибору профільних класів або професійних навчальних закладів (після випуску зі школи) всі підсумкові графи взагальнюються і робиться  профорієнтаційний прогноз.

Приклади  підсумкового  профорієнтаційного  аналізу  досягнень учня  і  прогнозу (див. вище колонку «%» у бланку досягнень). Припустимо, що випускник має за всі роки навчання такий відсотковий розподіл  стійкості захоплення:  «початок захоплення» автосправою був найраніше (20%), тривав найдовше (10%) і має найкращі  перспективи продовження після школи (70%).

Складність і якість автодосягнень юнака вказує на високу складність (50%) і якість (60%) робіт як по ремонту автомобіля, так і по його водінню (призер у змаганнях картингістів).

У домінуючих галузях провідним було захоплення автомобілями: «людина-техніка» (60%), потім – «людина-людина» (30%) і «людина-біосфера» (10%). Таким чином, напрям профілювання – технологічний профіль, професійна галузь –  автотранспорт.

Рівень опанування свідчить про високу ініціативність хлопця («власна мета» – 60%) і певну творчу обдарованість (20%).

Домінуюча форма дії – моторно-рухова (40%), наочно-спостережлива (30%) і мовленнєво-розумова (30%).

Ураховуючи узагальнені вище особистісно-професіографічні показники досягнень випускника, робимо профорієнтаційний прогноз: йому можна пропонувати вищу інженерну освіту в галузі автотранспорту. Враховуючи 30% досягнень у галузі «людина-людина» він може бути гарним керівником, учителем праці. Високий рівень ініціативності (60%) і творчі досягнення (20%) прогнозують певні здібності до наукового пошуку або винахідництва. Гармонійний розподіл форм дії свідчить також про вміння водія-експлуатаційника і авторемонтника (40%).

У школі метод багатовимірного аналізу досягнень учня має не лише профорієнтаційний ефект. Він допомагає учням ліпше пізнати один одного, підвищує рівень навчальних досягнень, позбавляє шкідливих звичок й асоціальних форм поведінки, згуртовує зусилля дітей, батьків і вчителів у пошуках майбутньої професії за покликанням. Як бачимо, в наших скрутних умовах, коли школа не може дати спеціальності, коли школа не може обладнати «вільну майстерню» (за А.С. Макаренком), вона силами класного керівника, батьків та учнів повинна хоча б урахувати інтереси та досягнення дітей і дати їм кваліфікований психолого-педагогічний профорієнтаційний прогноз.

Але припустимо такий варіант: випускник або дорослий не отримали ні профільного навчання, ні їхніми досягненнями ніхто не поцікавився і не зроблено запису в характеристики-рекомендації. Яку спеціальність обрати, коли в атестаті однакові оцінки і немає яскраво вираженого професійного інтересу?

Тоді можна звернутися до психолога, профорієнтатора, які мають інший («зрізовий») варіант методики досягнень оптанта (людини, що обирає професію), або, скориставшись цим описом, опанувати її самостійно.

 Методика багатовимірного аналізу досягнень оптанта:
зрізовий варіант (за В.Ф. Моргуном)

Інструкція оптанту чи абітурієнту:

По-перше, пригадайте всі основні Ваші досягнення за своє життя (10-20);

по-друге, пронумеруйте їх у хронологічному порядку і впишіть у бланк досягнень (зразок див. вище в описі лонгітюдного варіанту);

по-третє, проаналізуйте кожне досягнення згідно з параметрами 1-5 цього бланку;

по-четверте, підрахуйте кількість записів у кожному рядку і проставте суму під знаком «∑n» у графі «Всього». Взявши суму записів за кожною з семи груп показників за 100%, підрахуйте вагу кожного показника у відсотках і запишіть відповідний відсоток під знаком «%» у графі «Всього»;

по-п’яте, самостійно чи за допомогою батьків, учителя, психолога, профконсультанта порівняйте свій профіль із вимогами тієї чи іншої професії, і Ви отримаєте перелік конкретних фахів, що відповідають Вашим професійним нахилам у першу, другу, третю... чергу.

Заповнення бланку досягнень учня в зрізовому варіанті не вимагає точної фіксації дати досягнення, яке може бути у далекому минулому людини.

Отже, зіткнувшись із ринком праці, завдяки професійному прогнозу,  Ви будете впевнені в тому, що робота за покликанням принесе Вам, принаймні, не

тільки задоволення, а й визнання, і хороший прибуток. На сьогодні апробовані також варіанти, коли оптанти пригадують не лише минулі досягнення, а додають ті досягнення, яких хотіли би мати у майбутньому. У 2010 році В.В. Кловацький виконав під керівництвом автора дипломну роботу «Дослідження професійних намірів старшокласників як основи профільного навчання», в якій доведено, що для випускників 11-х класів найбільш прогностичним є врахування саме минулих досягнень разом з їх майбутніми досягненнями.

Залишається сподіватися, що лонгітюдний варіант методики стане у пригоді класним керівникам, а зрізовий – також і психологам та дорослим, хто міняє професфю. Психологи повинні стати не просто радниками – лідерами серед них. Але й не більше, ніж радниками, бо вільний вибір професії робить сама людина.

 Досвід упровадження
методики багатовимірного аналізу досягнень оптанта (МБАДО),
або Діалог автора зі скептиками та прихильниками.
 

Навіщо вчителю робити те, чого можна не робити?

  • Якщо вчителя хвилює виконання програм “Діти України”, “Освіта” [11], “Обдаровані діти” і питання вибору професії кожним із його випускників, то метод багатовимірного аналізу досягнень оптпанта (МБАДО) прогнозує основну і декілька запасних професій, а також рівень професійної освіти, форму праці згідно з нахилами учнів тощо. Якщо ж ні трудове виховання, ні профорієнтаційна робота не вимагаються, то класний керівник може не робити нічого, бо за це майже нічого і не платять.

Єдине, що спонукатиме класного керівника, як і автора методики, вчителя-новатора І.П. Волкова, звернутися до МБАДО – це добра воля, педагогічне покликання і сумління. До речі, Волков запропонував цю методику таким чином, що вчителю, який її запровадить, фактично нічого додаткового робити не треба. Він є лише організатором (“каталізатором”) процесу: по-перше, методика проводиться за рахунок однієї класної (виховної) години раз на місяць; по-друге, під час зборів до вчителя можуть звернутися діти за консультацією; по-третє, копії листів, “Банк досягнень учня”, вчитель збирає після виховної години і зберігає до наступних зборів протягом місяця.

Погодьтеся, що переваги, які надає методика, набагато перевищують ті мінімальні зусилля, які потрібні для її реалізації.

Слід також звернути увагу на те, що прийнята у 2001 році “Національна доктрина освіти” [31] і перехід на 12-річний термін навчання вимагає профілювання і профорієнтації кожного старшокласника. То ж ці питання перестають бути “хобі” ентузіастів, а стають обов’язком кожного вчителя.

А тепер перейдемо до цікавого діалогу зі скептиками, які вважають, що вчитель повинен лише вчити, а виховувати зобов’язані сім’я, вулиця і правоохоронні органи.

1. Зараз період економічної скрути, тож не до педагогічних інновацій, та і всі професії зводяться до “базару”.

 
  • МБАДО – дуже економна методика: всі витрати – це тільки лист паперу (“Бланк досягнень учня) на дитину за рік. Щодо ринку: якщо все і зводиться до нього (а це неправильно), то питання профорієнтації та профілювання все одно залишається і на ринку – яким саме крамом торгувати Ганні, Оксані, Петру, Івану..? МБАДО і тут стане у пригоді.

2. Батьки не будуть ходити на класну годину з МБАДО, бо з’являтися до школи один раз на місяць – це дуже часто і обтяжливо.

  • Досвід показує, що батьки приходять, більш того – десь після третього заняття починають брати активну участь і не тільки як експерти, але й у ролі профорієнтаторів (розкривають секрети своїх професій, їхні вади, медичні протипоказання, агітують до + вступу у відповідні заклади професійної освіти тощо!). Бо, насправді, батьків дуже хвилює майбутнє їх дітей. Єдине, що треба підкреслити: батьків не “заганяють” на МБАДО, а тільки чемно запрошують. І ніякої критики на адресу тих, хто пропустив.

Головне, щоб приходила дитина з її досягненням. І, врешті-решт, не варто дороговказом для школи робити гірших батьків. Проігнорувати батьків у питанні вибору професії їх дітей школа не має права, адже батьки є першими радниками і фінансистами дітей під час вибору професії та професійного навчання.

3. Дитина дуже сором’язлива: приходить на МБАДО, а своє досягнення приховує.

  • Ніякого тиску на таку дитину чинити не можна. Треба віддати їй бланк “Банку досягнень учня”, нехай заповнює його з батьками чи самостійно вдома після класної години.

Приклад із досвіду автора: скромний новачок рік провчився у класі, декілька місяців він приховував свої досягнення. Коли ж наважився оприлюднити їх, то подиву класного керівника-філолога не було меж: з’ясувалося, що у класі вчиться... учень-письменник, який пише фантастичні оповідання, котрі в рукописах передаються однокласниками з рук у руки, і про які вчителька-філолог дізналася лише завдяки МБАДО. Після чого негайно відвела його у гурток юних журналістів при газеті «Зоря Полтавщини».

4. Дитина вважає себе остаточно зорієнтованою на певну професію і не хоче ходити на МБАДО.

  • Ніколи не кажіть “ніколи”. Виховні години учням необхідно відвідувати заради дисципліни. А таким “дуже зорієнтованим” дітям варто це робити ще й тому, щоб поділитися своїм черговим досягненням, порадіти за досягнення інших, окрім того, МБАДО не лише профілює, але й дозволяє розібратися в певних тонкощах професійних нахилів учнів, які не обмежуються профілем. У практиці автора були непоодинокі випадки, коли хворі учні не могли прийти на МБАДО і делегували звітуватися про свої досягнення когось із родичів.

5. Учень має 2-3 досягнення і не може вибрати одне найголовніше.

Приклад із досвіду автора: учень завів цуцика і розучив п’єсу Моцарта – що вибрати? У цій ситуації допоміг такий прийом.

–    Якщо у три години в тебе завив голодний цуцик і в той же час треба бігти на музику, то що будемо робити?

–    Спочатку нагодую цуцика, а потім вибачусь за запізнення на музику. Отже, за цей місяць за досягнення маємо цуцика, якого обрав сам учень.

6. Як бути, якщо учень так захопиться МБАДО, що почне працювати “на досягнення” за рахунок навчання?

Ці побоювання є безпідставними.

Приклад з досвіду Волкова: хлопчику за відмички для грабіжників загрожує облік у дитячій кімнаті міліції. Волков переводить дитину в свій клас і починає хвалити щомісяця за слюсарні досягнення. Після цього хлопець долає свою “школофобію”, припиняє стосунки з криміналом і успішно закінчує школу.

Приклад із досвіду автора, який уперше в житті був свідком дії методу “вибуху” (перевиховання за один педагогічний епізод): у восьмикласника Сергія (гімназія “Здоров’я” № 14 м. Полтави) була чергова двійка за першу чверть із креслення, а на класну годину, яка співпала з батьківськими зборами за чверть, він приніс портрет Віктора Цоя у графіці, чим приємно здивував учнів, які відвідували художню школу. Класна керівниця відреагувала так:

– Сергію, невже ти не можеш виправити двійку з креслення хоча би на трійку, адже ти зміг намалювати такий чудовий портрет у графіці?

 – Можу, – відповів Сергій і... витримав обіцянку.

Бо, можливо вперше в житті (завдяки МБАДО), його полаяли за двійку з креслення через... комплімент за портрет співака! Давайте уявимо картину подій, якби двійка з креслення була доведена батькам не на зборах по Волкову, а на звичайних четвертних зборах. Як би тактовно вчитель не повідомив про чергову двійку в табелі батькам Сергія, вони, в свою чергу, виклали б свою думку Сергію вдома менш тактовно. А що би подумав про цей “наїзд” батьків і школи Сергій?

Хід думок невстигаючого підлітка легко спрогнозувати:

–Така-сяка “класна” розповіла батькам за двійку, такий-сякий “кресленник” знову вліпив двійку за чверть, така-сяка школа, від якої ­– самі неприємності...

Куди вимощують дорогу добрі “антидвійошні наміри” шкільних учителів? На вулицю, де недалеко і до криміналу.

А методика Волкова зробила з нульового учня (вже в 12-бальній системі), учня встигаючого не нижче 4-6 балів! Отже, методика прилучає дітей до освіти і підвищує успішність навчання. Побільше б таких “вибухів” у наших школах, тоді б значно зменшилась кількість “вибухівок”, які своїми дзвінками підкладають деякі школярі для зриву шкільних занять.

7. З якого віку краще починати методику аналізу досягнень учня?

  • Краще – якомога раніше, але можна її застосовувати з будь-якого віку (краще пізніше, ніж ніколи). Зараз, до речі, кожен учень збирає «портфоліо», яке фактично є довідником про його досягнення. Модифікований варіант методики дозволяє на підставі спогадів випускника про свої досягнення (10-20 досягнень) використати її у варіанті експрес-діагностики під час вирішення питання про вибір професії після закінчення шкільної освіти. Таку експрес-діагностику можна зробити самому, але краще за допомогою психолога чи профорієнтатора.

Отже, наголосимо ще раз, метод багатовимірного аналізу досягнень оптанта має не лише профорієнтаційний ефект. Він допомагає учням ліпше пізнати один одного, згуртувати у пошуках майбутньої професії за покликанням зусилля дітей, батьків і вчителів.

Як бачимо, в наших скрутних умовах, коли школа, поки що, на відміну від закладів Макаренка, не може дати спеціальності, коли школа не може обладнати “вільну майстерню”, вона силами класного керівника, батьків та учнів повинна хоча би врахувати ієрархію інтересів та досягнень дітей і допомогти їм скласти власний кваліфікований психолого-педагогічний профорієнтаційний прогноз. Залишається сподіватися, що за допомогою методики Волкова-Моргуна класний керівник і школа зможуть стати справжніми радниками випускників під час вибору професії.

Досвід однодумців Макаренка: Д’юї – в Америці; Лая, Кершенштейнера, Вінекена – у Німеччині; Шацького, Блонського, Іоніна, Щетініна – в Росії; Кофода – в Данії; Сухомлинського, Андрієвського, Ткаченка, Захаренка – в Україні, надихає оптимізмом...

Володимир МОРГУН, 
професор кафедри психології
Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка,
кандидата психологічних наук, заслуженого працівника освіти України,
лідер полтавської наукової психологічної школи профорієнтації,
м.Полтава

Хотите первыми узнавать о полезных и интересных статьях на сайте?





или получать уведомления на электронную почту?

Література

  1. Андрієвський М.К., Павелко В.В. Прилучення до життя. – К.: Політвидав, 1979. – 103 с.
  2. Білоус Р.М. Мій професійний вибір: Тренінг старшокласників. Методичний посібник / Р.М.Білоус; за ред. В.Ф. Моргуна. – Кременчук, 2010. – 125 с.
  3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 200 с.
  4. Волков И.П. Цель одна – дорог много. Проектирование процессов обучения. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.
  5. Гильбух Ю.З., Верещак Е.П. Психология трудового воспитания школьников. – К.: Рад.школа, 1987. – 255 с.
  6. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988. – 144 с.
  7. Гончарова Н.О. Основи вибору професії: Консультативний тренінг / за ред. В.Ф. Моргуна. – Полтава: АСМІ, 2007. – 48 с.
  8. Гончарова Н.О. Основи професійної орієнтації. Навчальний посібник / Н.О. Гончарова; за ред. В.Ф. Моргуна. – К.: ВД «Слово», 2010. – 168 с.
  9. Захаренко О.А., Мазурик С.М. Школа над Россю. – К.: Рад.школа, 1979. – 154 с.
  10. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел.– М.: Педагогика, 1989. – 208 с.
  11. Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ ст. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
  12. Климов Е.А. Как выбрать профессию. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.
  13. Колинько В.В. Методические рекомендации по профконсультации школьников: Консультативный тренінг / наук. ред. В.Ф. Моргун. – Полтава, 1988. – 168 с.
  14. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.
  15. Кущ О.С. Профорієнтація старшокласників: досвід застосування психодіагностичних методик / за ред. В.Ф. Моргуна. – Кременчук, 2007. – 48 с.
  16. Макаренко А.С. Докладная записка об организации свободной мастерской // Пед. сочинения: в 8-ми т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1983. – С.68-69.
  17. Максименко С.Д. Личность начинается с любви // С.Д. Максименко. Генезис существования личности. – К.: ООО «КММ», 2006. – С. 69-86.
  18. Методи психодіагностики підлітка / за ред. О.Д. Кравченко, В.Ф. Моргуна. – Полтава, 1995. – 124 с.
  19. Моляко В.А. и др. (авторы-составители). Психологические вопросы выявления одаренности. – К.: Знание, 1992. – 56 с.
  20. Моргун В.Ф. Профессиональная ориентация будущих педагогов // Учитель, которого ждут / под ред. И.А. Зязюна. – М.: Педагогика, 1988. – С. 64-86.
  21. Моргун В.Ф. Мотивация разносторонней деятельности учащихся // Учителям и родителям о психологии подростка / под ред. Г.Г. Аракелова. – М.: Высшая школа, 1990. – С. 91-129.
  22. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 2. – С. 27-40.
  23. Моргун В.Ф. Теоретико-методологічний аналіз проблем диференціації навчання з урахуванням самооцінки і вільного самовизначення учня // Лебедик М.П., Моргун В.Ф. Диференціація навчання з урахуванням самооцінки і вільного самовизначення учня. – Полтава, 1993. – С. 3-19.
  24. Моргун В.Ф. Тести? Тести! Тести... або Чи загрожує нам постанова про тестові збочення в системі освіти? // Освіта. – 1993. – № 31 (17 вересня). – С. 7.
  25. Моргун В.Ф. Інтедифія освіти: Психолого-педагогічні основи інтеграції та диференціації (інтедифії) навчання. – Полтава, 1995. – 78 с.
  26. Моргун В.Ф., Оракова М.Е. Традиция педагогики одаренности «неодаренных»: от Макаренко до Волкова и Захаренко // Обдаровані діти: виявлення, діагностика і розвиток. Матеріали Міжнародного семінару 9-10 лютого 1995 р. / за ред. В.Ф. Моргуна. – Полтава, 1995. – С. 85-89.
  27. Моргун В.Ф. Багатовимірна психодіагностика досягнень учня як перший крок профільної освіти / В.Ф. Моргун // Практична психологія та соціальна робота.– 2006.– № 1.– С. 1-5.
  28. Моргун В.Ф. Підвищення культури екзистенціальних виборів людини засобами психодіагностики / В.Ф. Моргун // Психологічна культура: види, інваріанти, розвиток. Колективна монографія [Текст] / [Боришевський М.Й., Завацька Н.Є., Карпенко З.С., Кузікова С.Б., Савчин М.В. та ін.; відп. ред. Г.Є. Улунова]. – Суми: ВВП «Мрія», 2014. –  С.175-200.
  29. Моргун В.Ф. Основи психологічної діагностики. Навчальний посібник / В.Ф. Моргун, І.Г. Тітов. – 3-е вид. – К.: ВД «Слово», 2013. – 464 с.
  30. Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. – М.: МГУ, 1981. – 84 с.
  31. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Проект // Педагогічна газета. – 2001. – №7 (липень). – С. 4-6.
  32. Обдаровані діти: виявлення, діагностика і розвиток / за ред. В.Ф.Моргуна. – Полтава, 1995. – 171 с.
  33. Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентац. учащихся.– К.: Рад. школа,1983.– 152 с.
  34. Пазюченко Т.М. Професійна орієнтація на педагогічну працю: консультативний тренінг / за ред. В.Ф. Моргуна. – К., 2000. – 116 с.
  35. Рибалка В.В. Особистісно центроване консультування клієнтів із патогенною психодінамічною неконгруентністю: метод. посібн. – К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2005. – 54 с.
  36. Самодрин А.П., Сирота Л.В. Профільно-диференційована школа як педагогічна проблема: Ч.1. – Кременчук. – 1995. – 62 с.
  37. Седых К.В., Моргун В.Ф.  Делінквентний підліток. –К.: ВД «Слово», 2015. – 272 с.
  38. Устименко Т.А. Экспресс-диагностика школы как целостной образовательной системы: принципы, методика, результаты / под ред. В.Ф. Моргуна. – Полтава, 1993. – 28 с.
  39. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 288 с.
  40. Цуканов Б.И. Время в психике человека. – Одесса: Астропринт,2000. – 217 с.