Як зберегти здоров’я нації?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 97%

Війна – конфлікт, а будь-який конфлікт – травматична подія для психіки людини. Як ми переживаємо цю війну? Що відбувається в психіці наших людей в результаті посттравматичного стресу? Як розірвати зв'язок між психотравмою та фізичними хворобами людей? З цими питаннями я звернулася до Олега Чабана, доктора медичних наук, професора, академіка АН ВО України, психіатра та психотерапевта (м. Київ).

Д.О. Пане Олеже, сьогодні багато говорять про те, що вояки отримують в зоні конфлікту психологічні травми, які, якщо їх вчасно не вилікувати можуть становити велику загрозу для самих постраждалих та суспільства в цілому. Чи обмежується зона впливу війни на психічний стан людей, східним регіоном країни?

О.Ч. Звісно ні, війна негативно впливає на психічний стан та фізичне здоров’я різних груп людей, та більших регіонів. Поясню чому. Умовно можна говорити про чотири кола ураження психотравмою. Перше – бійці. На сьогоднішній день реально воює, знаходиться там, де відбуваються бої – 60 тисяч людей.

Ці люди не звалилися з Марсу, вони прийшли з сімей, значить у кожного бійця вдома залишилося ще мінімум 3 чоловіки, це ще 150-200 тисяч людей, які дуже залежні від новин, бо їх близька людина перебуває там, і вони відстежують абсолютно все, що пов’язано з темою війни, Мінських переговорів, НАТО, Росії та інше – вони відносяться до другого кола. Загинуло на сьогодні 1,5 вояків, 6 тисяч всього людей, які мали сім’ї – ще 50 тисяч людей. Переміщених людей 1,5-2 мільйони, які пішли в невідоме, з них 250-300 тисяч дітей, 70-80 тисяч інвалідів. В зоні конфлікту залишилось 1,5-2 мільйони мирного населення – це також друге коло.  

Слід додати до цих цифр і людей третього кола ураження психотравмою – працівники альтруїстично-гуманитарних місій, медики і психологи волонтери. Працює безпосередньо в зоні конфлікту 6 тисяч, також велика кількість психологів проводить роботу на мирній території з тими, хто повернувся, тобто йдуть по госпіталях замість того, щоб після основної роботи йти додому. Часто такі психологи – це молодь з малим досвідом, які ще не мають фахового захисту. І журналісти.

До четвертого кола ураження психотравмою можна віднести всіх жителів території, чи навіть сусідніх країн. Люди дивляться новини, їх знайомі чи незнайомі люди гинуть, призиваються на фронт, отримують поранення та каліцтво. До звичайної людини, що не має прямого відношення до бойових дій, також доходить це відлуння.

І тепер якщо ми порахуємо скільки людей перебувають в зоні надпотужної психотравми (прямої чи опосередкованої), то отримаємо 400-600 тисяч людей, які ймовірно матимуть ознаки стресових розладів та посттравматичні стресові розлади. Треба також враховувати, що сьогодні вже є близько 4 мільйонів людей з сильними душевними переживаннями, які ризикують проявитися психосоматичними розладами.

А в цілому, можна говорити, що уражене все населення, тільки в різному ступені. І не має значення де знаходиться людина – чи це закарпатська область чи запорізька. Ці люди будуть мати якісь психологічні проблеми, різної міри складності – від легких, які можна просто обговорити з другом і вони зникнуть, до важких – що швидше за все будуть розряджатись через їхнє тіло – психосоматичні розлади. Коли в результаті великої кількості негативних неперероблених емоцій, тривалий поганий психічний стан, стреси можуть виникати різні фізичні хвороби: підвищений тиск, онкологічні захворювання, виразки шлунку, хронічне безсоння, справжні депресії, астми, мігрені, алергії, серцево-судинні захворювання та інше.  

Д.О. Цифри і справді вражають. Як ще можуть проявитися ці розлади у вояків?

О.Ч. Найскладніше почнеться тоді, коли ми повернемося до так званого «мирного життя». Буквально кожний, хто зіштовхувався з боями – матиме прості психологічні, а достатньо часто посттравматичні стресові розлади.

І що важливий момент, що ці посттравматичні стресові розлади не будуть попадати в зону медицини, вони розійдуться в соціумі – це будуть зруйновані сім’ї, алкоголізм, наркоманія, підвищений рівень злочинності, агресії. Зараз для них дуже зрозуміле життя – де чорне – є чорне, а біле є біле, де є ворог, а хто є друг. Коли він вертається сюди – будь-яке хамство, непорозуміння його розгублює і він не знає як чинити. В них загострене відчуття справедливості, з ними не можна бавитися и тягнути з бюрократичними процедурами надання пільг, довідок – це повинно робитися дуже швидко. Вони не повинні їх випрошувати, стояти в чергах, наштовхуватися на слова «Вас ніхто туди не посилав. Всі зараз бідні. Ви здоровий. Чекайте». Ці люди переступили бар’єр вбивства. Нормальна людина не може вбивати – це антиприродньо, їй треба добре доказувати, що це ворог, це небезпека, це загроза твоїм дітям. І коли він зробив цей крок, він психологічно готовий вирішувати питання кардинально. Це входить до компонентів посттравматичного стресового розладу. Здоров’я людини залежить від медицини лише на 10 %, а 90% це його зайнятість, забезпечення мінімумом його сім’ї (він воював, а тепер йому кажуть, що «Дитячий садок переповнений», і «Ви тут понаїхали»). Тому дуже важливо, щоб люди, які зазнали найпотужнішого впливу психотравмуючого фактору були якомога швидше та м’якше повернуті до мирного життя, а також отримали матеріальну та моральну підтримку держави.

Нравится статья?




Д.О. Що відбувається з психічним станом людей, які не мають прямого відношення до війни, але також піддаються впливу цього стресу?

О.Ч. Соціальна тривога – це не клінічна тривога, вона не фігурує в психіатрії, це не хвороба. Але соціальна тривога є тією базою, коли ранима нервова система, або збіг інших обставин (непорядки в сім’ї, хронічні хвороби, інше) можуть спровокувати психічний розлад. Соціальна тривога зараз різко зросла, люди «живуть» на сайтах новин, регулярно обновлюють інформацію та чекають звідки прийде загроза. Це новий вид залежності від новин. Телебачення, що подає інформацію прямо, а не змушує людей думати, створює цю соціальну напруженість. Інформація має подаватися збалансовано, те чого в нас, в принципі, немає. Як приклад, інформація на каналі ВВС, подається не марковано, безоціночно. А коли потужна інформація подається дисбалансовано, тематично підібрано, то значить вона призначена впливати на поведінку людей.

Д.О. Чи може соціальна тривога людей перейти в масові соматичні розлади та фізичні хвороби?

О.Ч. Думаю, що ні. Це залежить, від типу нервової системи, як він це сприймає, наскільки він узалежнений від новин, яким чином переживає, як працюють його природні механізми психічного захисту. Тривога може поступово зникнути і нікуди не перейти. Навіть бійці повертаються в мирне життя і поринають у вирішення побутових задач: дитина принесла двійку, треба вести господарство, працювати. Мирне життя перемагає!

Людина не може перебувати у стані напруги весь час, вона повинна розрядитися: один варіант – перевести напругу в страх і кудись бігти, щось робити, діяти, виплакати, а інший – перевести в соматичний розлад. Але, наголошую, що для цього потрібні й інші, дуже вагомі особистісні фактори -  те що відбувається зі мною, в моїй сім’ї, з моєю дитиною, на роботі, зі здоров’ям. Є такий вираз Аарона Бека, який сказав «Для невротичної реакції важлива не сама подія, а те як людина її сприймає», тому тип нервової системи, компенсаторні можливості психіки людини (зайнятися фізичною активністю чи прийняти алкоголь), хтось вийде з цієї соціальної тривоги абсолютно неушкодженим, а просто з досвідом переживання, перетворить його в розвиток, кар’єрний ріст, творчість. А інші можуть перейти навіть до клінічних форм.

Д.О. Як може кожна людина зараз може собі допомогти впоратися з психічним напруженням, психотравмами?

О.Ч. Ми написали «Пам’ятку з попередження стресових розладів для осіб, які направляються в зону бойових дій», (посилання у рубриці «Good Psychologist рекомендує»), де виклали конкретні техніки самодопомоги, які кожна людина може застосувати на собі, від банально простих, до суто психологічних. 

Д.О. Як кожен може допомоги впоратися з психотравмами своїм близьким, друзям?

О.Ч. Людина шукає інтуїтивно свого психолога чи психотерапевта. Потрібно починати з того, щоб залишатися спокійними в любій ситуації. Це в першу чергу стосується тих, у кого є діти. Діти більш чутливі не до самої ситуації, а до реакції того, хто поруч, бо батьки є маркером безпеки небезпеки. Мати створює у дитини це відчуття психологічної безпеки і якщо вона буде ганяти по кімнаті з криками, то швидше за все у дитини проявляться ці емоції енурезом, безсонням, чи навіть психічними порушення. Тому початок підтримки близьких, які зазнали впливу психотравмуючих подій, починається не з них, а з тих, хто надає цю допомогу – збалансованість, впевненість, зрозумілість того що робиш, чіткість, безапеляційність (неможна вивести звідти, якщо весь час плакати поруч, піддаватися їх настрою, давати поблажки). Треба  повертати його в реалії, говорити про реальні речі. Включати його моторику, наприклад – в нього сльози та алкоголь, треба говорити «а давай просто пройдемося». Під час ходьби важко весь час плакати – люди переключаються, відволікаються. Також є теми, що мають ресурс та спільні для вас – діти, захоплення побут. Треба моделювати подальше життя, треба запускати цей механізм планування, налагодження майбутнього – таким чином ти включаєш резервні можливості. Бо, що б не переживала людина – це все одно ситуація, через рік вона буде інша, і можливо буде викликати здивування «Який це був жах, що ми пройшли». Звичайно завжди будуть пам’ятати ті, хто втратив близького.

Сохранить себе или поделиться с друзьями?




Д.О. Що повинна, на Вашу думку, робити держава для того, щоб попередити наслідки масових психосоматичних розладів?

О.Ч. Треба вже сьогодні про це говорити, створювати спеціальні державні програми, планувати фахову підготовку лікарів-психологів, медичних психологів, практичних психологів. Для того, щоб замість волонтерів розміщати їх по всіх медичних установах, хай допомагають терапевтам комплексно діагностувати та справлятися с фізичними недугами. Такий мультидисциплінарний підхід для формування медичних бригад лікування захворювань буде ефективним. Але такий підхід вимагає великих державних затрат. Ми повинні вручити інструменти виявляти, але ні в якому разі неможна діагностувати на предмет психічних відхилень всіх підряд. Не треба називати все психічними розладами. Наприклад, ми кажемо, що 90% людей будуть мати посттравматичні стресові розлади, це означає, що пішли здорові, а повернуться 90% психічно хворих? Це не так. Діагноз психічної хвороби може поставити лише психіатр, а пацієнти з фізичними захворюваннями підуть до неврологів, кардіологів, психотерапевтів, психологів, а не до психіатрів. Але звичайний лікар повинен відрізнити момент коли потрібно покликати медичного психолога і разом з ним лікувати хворобу, беручи до уваги психологічний стан та посттравматичний стрес людини.

Д.О. Як вважаєте, чи змінимося ми як нація після цих подій?

О.Ч. Змінимося. Ми вже інші. Нарешті задумалися, хто ми? Звідки ми? Де наші кордони? Я оптиміст. Я точно знаю, що нація через біду і потрясіння іде до самооновлення. А будь-яка війна закінчується миром.

  Бесіду проводила, Дарія Орлова.

Хотите первыми узнавать о полезных и интересных статьях на сайте?





или получать уведомления на электронную почту?